ПРО ПРОЕКТ

1. ДЛЯ КОГО?

На даному, початковому етапі ми існуємо для музикантів, що є авторами-початківцями або композиторами та поетами-піснярами які не знають куди далі рухатись у творчій реалізації, не мають майданчиків для виконавської практики, але прагнуть знань та спілкування з собі подібними.

Що стосується напрямку, то хоч поп-музика і складний жанр, бо працює у режимі жорсткої конкуренції, але все ж має в Україні більш-менш сформовану індустрію і готову до її споживання аудиторію. Тому “Гільдія Незалежних Музикантів”, у першу чергу, створена для аутсайдерів вітчизняного музичного ринку – митців з нетиповими, авторськими доробками, які по природі своїй не призначені для масового глядача, а є нішовою або субкультурною музикою.

Також у цій спільноті будуть раді спілкуванню та взаємодії з творчими людьми інших видів мистецтв – режисерами, художниками, фотографами, письменниками та поетами. Творчі колаборації та спільні проекти безумовно будуть корисні обом сторонам, а обмін ідеями та думками сприятиме спільному розвитку.

2. ЯКІ ЦІЛІ ГІЛЬДІЯ ПЕРЕД СОБОЮ СТАВИТЬ?

ПРОБЛЕМА: Інтернет став благом та прокляттям покоління. З однієї сторони він створив простір у який кожен бажаючий може викласти свою творчість і потенційно знайти свого слухача. Але зараз рівень інформаційного шуму і конкуренція за увагу аудиторії там настільки висока, що частіше всього митцям які не слідують за “хайпом” та не кльопають контент заради контенту, майже неможливо випірнути з цього бурхливого океану лайна, навіть на невеликий острів лояльної аудиторії.

З іншої сторони, поза інтернетом картина теж не оптимістична. Сцени невеликих закладів окуповані кавер-бендами, що зрозуміло. Закладу треба заробляти, а люди набагато охочіше будуть їсти і пити під відомі хіти ніж під авторські наспіви маловідомого автора, ще й зі специфічним матеріалом.

Існують правда різного роду фестивалі. Їх можна умовно поділити на три типи.

  1. Великі комерційні фестивалі для нішової аудиторії. На них ноу-нейм якщо і потрапить то по блату, бо керуються вони тими ж фінансовими мотиваціями. Якщо на тебе куплять білети тільки мама, бабуся і собака (що нето), то ти їм загалом нецікавий.
  2. Фестивалі організовані, щоб зрубити грошей з музикантів. Їх сайти майорять текстами типу: “Самий модний фестиваль галактики! За інформаційної підтримки журналу “Порадниця бабка Фрося” і телеканалів які б ви ніколи не дивились, якщо б не запала кнопка на пульті. Зіркове журі у складі абсолютно невідомих облич, які дружать з організаторами або ними являються. Заплатіть нам 400 грн і ми дамо заспівати вам дві пісні на нашій сцені! Заплатіть 800 і ми вас сфотографуємо і знімемо на відео! А дасте 1000, ми вас в кінці у чоло поцілуємо і грамоту за участь видамо”. Але нам з вами не треба ілюзія затребуваності і створення іміджу концертуючого артиста коштом фоточок в інстаграм. Тому йдемо повз такого щастя до наступного пункту.
  3. Різні локальні фестивальчики, організовані найчастіше ентузіастами, навчальними закладами, місцевими активістами за рахунок меценатів, що мають у регіоні якийсь бізнес. З такими бувають звісно й неприємні моменти, але тут можна виступити, знайти у юрбі декілька однодумців які скажуть пару приємних слів, спитають де можна слухати твою музику і може навіть прийдуть колись на твій концерт або напишуть схвальний комент під твоїми завиваннями на ютубі. Але це дуже сезонне явище і вони не завжди можуть оплатити навіть дорогу.

Маючи таку загальну ситуацію, значний відсоток незалежних музикантів ламають списи об вакуум і десятиліттями пишуть музику практично в стіл, бо не знають де і як її реалізувати. Разом з цим зростає комплекс неповноцінності “Я відправив заявку на фест і мені не відповіли”, “Я подав роботу на конкурс, а мене проігнорували”, “Я виступив на дні міста, але натовп взагалі не зрозумів що це було”, “Я поставив свою сторінку на рекламу у фейсбуці, але крім того шо він зжер весь мій бюджет, нічого не відбулось”, “Скоріше всього я просто безталанний бовдур і займаюсь якоюсь фігньой яка нікому не потрібна”.

ЩО МИ ХОЧЕМО ЗРОБИТИ:

В першу чергу ми хочемо створити фізичний простір для виступів та спілкування, за аналогом легендарного манхеттенського клубу CBGB-OMFUG, який хоч був ще тою ригалівкою, дав злітну смугу колективам, які увійшли в історію світової, андеграундної музики. Єдина відмінність, що нам не треба одного сталого закладу і ми можемо кочувати концертними майданчиками міста, а в майбутньому і країни.

Друге. Цей сайт стане бібліотекою корисної, фахової інформації. Ми маємо надію, що практикуючі артисти, будуть ділитись тут своїм досвідом з питань просування-продажу музики, тонкощами перемовин з лейблами, радіостанціями та концертними майданчиками, уроками того як тримати себе на сцені, або самостійно записатись у домашніх умовах. Словом всім, що може бути корисно.

Також ми б хотіли організовувати живі майстеркласи, де можна буде особисто спілкуватись з цікавими спікерами та отримувати відповіді на конкретні питання.

Третє у списку, але рівнозначно важливе. Мудрі, старі горці кажуть – якщо ти вийшов ранком на пробіжку і не виклав це у інстаграм, вважай, що й не бігав взагалі. Смішно, грішно, але у нас така ж ситуація. Без фото-відео фіксації, артист не зможе оцінити свій виступ і покращити свою виконавську майстерність. Не зможе показати його друзям, а ті своїм, заохотивши можливо їх прийти на наступний концерт. Та й чого бути скромним, історія української музики втратить, можливо, перші кроки своєї молодої зірочки, і збережуться лише виступи на піку популярності, де остання співатиме зірваним голосом свої старі хіти, маючи за плечима вже три невдалих шлюби, алкоголізм і довгий шлях реабілітації від героїнової залежності. А це сумно.


Тому ми будемо намагатись документувати наші зустрічі у всіх доступних формах. Більше того, ми максимально підтримуватимемо всіх охочих робити репортажі, блоги, писати статі чи ще якимось чином освітлювати андеграундний, вітчизняний двіж. Для цього в нас вже є вкладка “НОВИНИ”. Можливо крім незалежної музичної сцени, “Гільдія” стане колискою, ще й для неформальної музичної журналістики.

3. ВНУТРІШНЯ СТРУКТУРА ОРГАНІЗАЦІЇ.

На разі, по мірі можливості, фінансує і займається всією організаційною роботою, ініціатор проекту – Стас Прудкий . Але з притоком у Гільдію волонтерів та активістів, щоб уникнути упередження і самодурства зі сторони одного керівника, планується створити раду, яка б спільними рішеннями, керувала діяльністю Гільдії.

4. ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ МИ ПЕРЕД СОБОЮ БАЧИМО?

Можливих результатів, у які може вилитись діяльність цієї організації безліч, не виключаючи того, що вона зхлопнеться, не встигши зробити нічого путнього. Але якщо все ж вона пройде перевірку часом, то було б добре аби вона виросла у зареєстровану громадську організацію профспілкового типу і на її базі відбувались рухи у наступних сферах діяльності:

  • організація музичних та освітніх заходів на платній та безоплатній основі;
  • створення ЗМІ на як мистецьку тематику загалом, так і на музичну зокрема;
  • надання юридичних консультацій у питаннях інтелектуальної власності та авторського права;
  • створення бази для звукозапису та відеовиробництва;

Маємо надію, що у процесі еволюції список буде доповнюватись, а сам факт існування “Гільдії Незалежних Музикантів” принесе користь вітчизняному, незалежному мистецтву.